Записки перед бурей

{ 12:29, среда 28 апреля 2010 } { Написано в просто сны } { 0 коментариев } { Ссылка }

два моїх сни все ще не відпускають мене на волю.я страшенно люблю колобка.не закохана у нього.зовсім ні. він став мені батьком. замінив того. хто пішов давно і назавжди. сни ті відбивають мої найпотаємніші страхи. що врешті любитиму так, що не зможу жити без нього. як людина без води. люблю його. бо є за що. і нема за що. в першому сні він покинув мене і йшов не озираючись, як я його не просила залишитися. йшов, бо я зробила щось нікчемне, щось принизливе. як я не просила, він пішов. залишилось лише почуття любові і туги.
вдруге, за кілька днів. люблю і шукаю, а коли кажу йому про це, лише розсміявшись, отим лише його сміхом, сказав, що це лише я вигадала, що немає нічого незвичайного. і це в якійсь мірі заспокоїло мене. лише щораз виразніше люблю його, виразніше усвідомлюю наскільки. люблю може найменш показною любов*ю.хоч і ревнивою. знаю, що не є найулюбленішою посеред його дітей. однак, без сумніву любленою. попри всі мої вибрики. скучаю за ним. і сумую за тими часами, коли могла годинами просиджувати з ним за чаєм, або просто затнувшись мовчати. скільки вже перерйшли разом, через скільки прірв йому вдалося мене перевести.
{ Написать коментарий }

{ Предыдущая } { Страницы 5 of 173 } { Следующая }

Обо мне

Ссылки

Создать дневник

Категории

просто сны
дух
душа
мысли вслух
ненаписанные картины
Созерцание небес

Последние записи

Без названия
ку-ку
неповна енциклопедія моїх страхів
реализм в серых тонах
Без названия

Друзья

Woskresshaja
Twilight
skycat
magentaaaa