неповна енциклопедія моїх страхів
нестерпно.хочеться бігти кудись.втекти. просто втекти.нестерпно. я боюся, що ти остання людина, якій досі не байдуже що зі мною коїться відречешся мене, відмовишся, покинеш, залишиш, відправиш мене які оті інші у дурку на обстеження. а я просто жива. розумієш я жива. і не вмію вдавати що не страждаю. я страждаю від спеки, ні хоч і вона мені дошкуляє, не від відсутності крапель спокою чи дощу, я страждаю, бо не можу жити отак у сірому будні і вдавати себе щасливою. не мусить щодень бути свято, не треба феєрверків чи фонтанів, не треба пафосних слів, тільки трохи життя, отого справжнього життя. я пропускаю найлюбішу у світі Євхаристію, бо боюся людей, їхнього відкинення, бо немає нічого такого болючого як простір наповнений людьми, чужими людьми. отими які лише мить тому були найближчими а тепер лише зиркають холодністю сердець. і від того мені стає нестерпно боляче, почуваюся пошматованою, і все болить як одна відкрита рана.стоптана і спаплюжена. я боюся бути довго з Богом, бо боюся що і Він мене залишить, тому мушу втікати від Нього на довго, щоб коли повернуся, то трохи довше вже побути з ним і не боятися набриднути. так само втікаю від тебе. ти бо занадто добре мене знаєш. боюся, що прошу забагато: слухати і терпіти, і коли вже мені бракує сил терпіти самотужки увесь той біль всередині мене, то біжу з усіх сил сказати тобі, як мені боляче. коли вже мені не сила терпіти, приходжу, а двері зачинено. і тоді мені ще більше хочеться бігти чимдуж, втікати, що ти вже більше не витерпиш отієї моєї внутрішньої чорноти і просто пішов. як зробили чимало. вибач за порівняння, ти не заслужив цього. але і ти людина. а ще більше боюся, що усі ті мої болі вигадані, надумані і несправжні. що тоді. що тоді лікувати. що тоді так болить у мені. відчуженість. навіть вдома. навіть серед дуже близьких. я вкотре втікаю від Бога, від усіх з того страшенного розчарування, бо не вмію ані любити, ані бути вірною, лише вимагати, просити, жебрати, й так не довіряючи і піддаючи сумніву кожен навіть щирий жест. я не можу жити далі вдаючи що все кльово і супер. бо це не так. маю, працю, відносне житло, родину, людей яких іноді можу назвати друзями, однак, не маю себе. все що я роблю для годиться, для треба, для того, щоб не було соромно дивитися в очі мами, хоч у чомусь від неї не залежати, але я не хочу всього цього. не хочу цієї рутини й нудоти. не вмію жити отим спокійним "на трієчку, згодиться". не можу спати спокійно і вдавати абсолютно задоволену і реалізовану. під цим усвім вимушено правильним, немає мене.
{ Написать коментарий }
{ Предыдущая } { Страницы 3 of 173 } { Следующая }
|
Обо мне
« Мая 2012 »
| Пон | Вто | Сре | Чет | Пят | Суб | Вос | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
| 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 |
| 28 | 29 | 30 | 31 | |
Ссылки
Создать дневник
Категории
просто сны
дух
душа
мысли вслух
ненаписанные картины
Созерцание небес
Последние записи
Без названия
ку-ку
неповна енциклопедія моїх страхів
реализм в серых тонах
Без названия
Друзья
Woskresshaja
Twilight
skycat
magentaaaa
|
